Відлигло звечора. Мороз вже не пече.
Кружляє у повітрі тихий сніг лапатий,
Вдягає сонне місто в білі-білі шати.
Здається –ніч поставила верстати
Й при світлі ліхтарів зимову казку тче.
Ні зір, ні місяця. Лиш тільки снігопад.
Такий густий-густий, що й темрява ясніє!
Сніжинки падають на плечі, руки, вії -
То оживають знов у пам’яті події,
Вертають в Україну напередодні свят.
Не завжди верстами і кількістю декад
Вдається виміряти віддалі та строки.
Знайомі з юності пісні стирають роки,
І через світлих сліз гарячу поволоку
Я бачу наяву далекий снігопад:
Стежки заметені ми торували знов,
Юрбою йшли від хати і до хати.
-Господарю, дозвольте заколядувати,
В свят вечір вам добра і щастя побажати,
Бо в грішний світ Спаситель немовлям прийшов!
Злітала музика з намерзлих струн гітар
І видихав акордеон ажурні трелі.
Ми молоді були, щасливі та веселі -
Живі герої у різдвяній акварелі,
Де фоном був нічний засніжений бульвар...
З тих давніх пір пройшло не мало вже років...
Не йде у Сакраменто сніг рясний, лапатий.
Незмінним є одне: Різдво – зимове свято,
Хоч можуть у ці дні дощі нас полоскати,
Та не змовкає наш дзвінкий, різдвяний спів.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Любовь к матерям - Светлана Смирнова это мой первый стих... перед тем как его написать, я молилась, и просила, чтобы Господь дал мне талант писать стихи. хотя бы простые. и вот во что все это вылилось)) люблю стихи, которые затрагивают душу, и заставляют сердце биться чаще.
