О, скільки тіл, насаджених на палі,
Розтерзаних звіриною, страждало,
Волало в мить наруги до небес:
«Прийди, спаси. Ти ж можеш! Ти ж воскрес».
О, скільки їх, стоїчних страстотерпців,
За Віру згасло з гаспидом у герцях…
А скільки ще потрібно жертв і жерл,
Аби пощезнув кожен людожер?
Коли спокути гримкотливі кратери
Всотають мегавбивць дитини, матері?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хочу . - Николай Зимин Хочу , чтоб любили
За то , что не злая .
Хочу , чтоб учили ,
Плохое прощая ...
Еще не собака
Такая большая ,
Без страха , однако ,
Душа молодая .
