Коли хижії вітри, в цьому світі, завиють,
Коли сили не стане навіть йти, а не бігти...
Як у слові ослабнеш, якщо сіль ізвітріє,
Що ти, Божа дитино, тоді будеш робити?
А, ще зовсім недавно, все було так спокійно.
Боже слово в достатку, на служіннях, давалось.
В хаті Біблія мудра на столі, чи полиці,
Припадаючи пилом, собі тихо лежала.
Коли кликав Господь: "Прибувай в Моїм слові",
Щоби, сіллю, цей Світ непридатний солити...
О, тоді ти, душа, тільки слухала тіло,
Щоб йому день та ніч, невгамовно годити.
І звітріла та сіль, нічого не посолиш.
І ту сіль вже, ногами, світ цей грішний подопче.
Поки є іще час, набирайся ти сили,
Чуєш - грім вже гримить бачиш - хмара клокоче.
Чуєш, сурми сурмлять і печать за печаттю
Вже знімається в небі, суд на землю гряде.
Як ти з кінними підеш, як плетешся позаду?
Схаменися, звітрілою сіллю впадеш.
Переглянь ти життя, чи Бог в серці у тебе?
Яке місце Йому ти в житті віддаєш?
Чи є сіллю землі, що всіх кличе у небо?
В Божім Слові прибудь і у небо ввійдеш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
