1
Спелых колосьев, к жатве готовых, поле стоит.
Серп ожидает, жнеца поджидает, душе говорит:
“Годы уходят, даты проходят, спешат всё вперёд.
Что собирает, что приготовил Божий народ?”
Припев:
Как жизнь прожил ты,
Её как провёл?
Богу служил ли,
Что приобрёл
С чем к Спасителю выйдем,
Что принесём
С дымом чадящим
Иль с сердечным огнём.
2
Поле уж бело, взяться за дело Бог всем велит.
Лень удаляя, мир пробуждая, труд пусть кипит.
Кончится лето, но льётся свет нам – пойдём на поля.
Пусть воспевает, к Богу шагает наша Земля.
3
Вот уже скоро работники споро сойдут на поля.
Что не дозреет, уже не созреет, то для огня.
Отмерено время, живи не в смятенье, готовь добрый плод.
Только подобных, Богу угодных, в небе оплот.
Комментарий автора: Исполнение песни можно увидеть/услышать здесь:
1 оригинал гр. Авана: https://www.youtube.com/watch?v=opnOUuv0LIw
2 другое: https://www.youtube.com/watch?v=1pHxLGYMIAM
Фонограмма: http://fon-ki.com/load/11-1-0-3898
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 17926 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
