- ...Итак, вы наконец-то смогли улететь домой?
- Слава Богу, да...
- Расскажите как это произошло...
- В общем, после долгого времени ожидания, я всё таки оказался в одном из аэропортов Германии, но там меня тоже встретили проблемы.
- Какие именно?
- Ближайший рейс в сторону США, ожидался не раньше чем через сутки, а у меня было назначено много встреч. Некоторые и так пришлось отменить, по известным вам причинам.
- И что же вы предприняли?
- Я подошёл к окошку "Люфтганза" показал свой паспорт гражданина США и попросил помочь. К счастью, там оказалась отзывчивая менеджер, она попросила меня подождать недалеко от окошка, а сама куда-то ушла. Минут через двадцать, она подошла ко мне и спросила: "Вас Нью Йорк устроит?", я ответил, что конечно да. Тогда она попросила следовать за ней, предварительно удостоверившись, что у меня нет багажа. А потом начался наш поход, по тем местам аэропорта, куда вход многим строго запрещён и наконец после того как мой проводник открыла следующую, наверное из дюжины дверей мы оказались недалеко от трапа самолёта. Сказав: "Вам туда" - она подождала пока я выйду и закрыла дверь.
- И вы конечно же с радостью последовали в самолёт.
- Ну да, хотя и не сразу. Откровенно говоря, я немножко растерялся. Ситуация, согласитесь, необычная. Тем не менее через несколько секунд раздумий всё таки пошел. Подымаясь по трапу пытался сообразить, а что дальше, ведь у меня даже билета нет. Но как оказалось, все мои волнения были напрасными, меня ждали. Улыбчивая стюардесса встретив меня, спросила фамилию, после того как я её назвал, она проводила меня в салон, войдя в который я застыл от удивления.
- Почему?!
- Всё дело в том, что в этом самолёте был только один салон - первый класс. Повернувшись к стюардессе я робко спросил куда мне садится, в ответ услышал: "Куда хотите". После этого, я немножко успокоился и расположился в свободное кресло не далеко от женщины средних лет, предварительно спросив, свободно ли это место. А потом, я пытаясь разобраться в ситуации, спросил у неё также, что это за самолёт. Она была удивлена моим вопросом. Но после моих коротких объяснений как я здесь оказался, она ответила, что это эвакуационный спецрейс, для представителей дипслужб Соединённых Штатов.
- Интересно...
- Да мне тоже стало интересно, и я спросил, почему они улетают. Она ответила, что на страну которую они покинули, ровно через месяц, нападёт соседняя страна.
- Напомните когда вы вылетали из Германии.
- 24-го января 2022-го года.
- Интересно, а они сказали об этом правительству той страны из которой бежали?
- Я тоже задал своей собеседнице этот вопрос, но она сказала что не имеет права отвечать на него...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.