(Вірш написаний як спостереження за людьми, котрі попали в великі проблеми, самі зваливши на свої плечі непосильні ноші).
Ми знаємо, що в кожного свій хрест,
Він Господом обіцяний людині.
Хрест нелегкий і визива протест,
Та кожному по силі і ...по спині.
Наш хрест- це наші труднощі в житті:
Відчуження близькИх і навіть рідних,
Життя в презирстві й навіть в самоті,
За те, що ти Ісусу справді вірний.
Хрестом ще є гоніння за Христа,
Тюрма, недоля чи земля чужинна.
Наклепи, зло, обмови і брехня,
Те,що могло б зламать християнина.
Та є "хрести", які самі собі
Беремо ми і звалюєм на плечі,
А потім плачемо, що невимовний біль,
Що думали, що буде хрест цей легший.
Нам іноді в пориві почуттів
Здається, що подужаєм цю справу,
А треба з цим до Господа прийти
І в Нього попросить пораду.
Й уважно слухати, що скаже Бог.
Він, Всемогутній, все про тебе знає-
Чи зможеш з цим "хрестом" зробить хоч крок,
Чи може він тебе своє важкістю здолає.
Свій хрест тяжкий, та сил додасть Господь
І ти дійдЕш до вічності, будь певний.
З чужим "хрестом" - не видно ні зірок,
Ні сонця, ні хмарини, а ні неба.
Чужі "хрести" - вони й для спин чужих.
До цих хрестів Господь дарує й сили.
Такий як в тебе хрест- лишЕ один.
І ти нестИ його повинен до могили.
Чужі хрести...Які ж вони тяжкі!
Тривожать серце і ломають спини,
Й тоді здаються винними усі,
Тоді як лише ти у всьому винний.
Не можна брати хрест не по собі,
НадІрвешся, упАдеш і не встанеш.
Бери хреста, котрИй Бог наділив тобі,
Бо він для тебе підходящий сАмий.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 3361 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лампада угасла - Людмила Солма Стихотворение сложилось в великом отчаянии в день смерти моего горячо любимого 46- летнего отца, за месяц до рождения нашей первой доченьки. Роды были тяжелые, но Господь милостиво даровал нам родительское счастье и утешение. И не единожды. Так случилось, что вторая доченька родилась в год смерти свекра – через семь месяцев после похорон. Но, через общую боль утрат и общую радость обретения, укреплялась - сопереживая и сплачиваясь, наша дружная семья в истинной любви и верности.
Светлая память тем любимым и дорогим, кого давно уже нет с нами.
Крепкого здоровья и благополучия всем тем, кто идет по земной жизни рядом с нами плечом к плечу - в общих радостях и печалях - с Верой и Надеждой в Любви.
